МАРЕННЯ В ЛЮЛЬЦІ ВСЕСВІТУ

Прозорістю сльози виблискує в пралітті
Розгравійованого простору кришталь,
І часу ДНК разом з людською звиті
У нескінченну сонцемісячну спіраль.

Екран небес заполонили дирижаблі,
Знайшовши прихисток в рефлексіях зіниць.
То архімрії, що ковтають спрагло краплі
З енергоємкостей міжзоряних криниць.

Бажаннями запущені повітроборні змії
У екзосферу повз контроль едемських варт.
І зорі загнані фотонами під вії
В зодіакальних прайдах наднебесних карт.

Крізь паралелі левітують сни-медузи,
від якорів відітнуті струнАми лір,
Злітають у відкриті протягами шлюзи,
Нитками мрій латають прірву чорних дір.


Светлана Недашковская
2013