Потерянные рифмы

Літня ніч.



Вже знову літо,

Й застиг навіки,

У чорній далі
Птах Лебідь й зорі.

Над головою-

Високо в небі,

Летить він в вічність

Крізь звізди терни.

А в ночі літні,

Мов мов місяць в квітні,

Сад зацвітає,

Й земля співає!:

“Вже скоро! Скоро

зелене поле

заколоситься

й мене сховає…”

Чарівні ночі,

Мов чорні очі…

Вже знову літо,

І білим цвітом

Видніє в квіті

Тютюн в ночі.

Все спить, все тихо,

І, навіть, лихо

В норі заснуло

Все тихо. Мертво…

Весь берег сірий.

Ставок аж чорний,

Хвилює цятки

В своїй воді.

Все тихо-тихо.

І лишень пискне

В землі хтось лячно,

Та зірка блисне…

Чарівна зірка!

Далеке сонце!

Нічна прикраса,

В безодні чорній!

Я дочекаюсь

Твого падіння.

Злетиш ти радо

З свого склепіння…

Чарівні ночі,

Мов чорні очі…

Вже, наче, ранок?

І хилить місяць

Аж ген за обрій –

На відпочинок.

Та все ще темно.

І сяють зорі

Звідсіль високо.

В своєму морі…