Loneliness

Проснулася... Та краще б спала, адже ві сні я з мрією зустрілась, було так солодко, так радісно, бо то коханий до уст моїх торкнувся. Як танцювали ми, здавалося що рухи рук твоїх ти виплекав в Ярили – сонця, так красномовно той танок мовляв про почуття.
Співало все єство моє щось неземне небесне, і слів нема таких, щоб сповістити світові про величність й красу тих почуттів що лиш на мить торкнулися душі моєї.
А може все примарилось мені?!
Привіт! – то холод ляпаса влупив мене по скроні.
Навіщо очі я відкрила? Щоби побачити твої очиці сіроокі, також по-своєму нещасні.
Чому ми разом? І хто з`єднав нас? Чому на муку?
Ну що то за життя без почуття?!
Та краще смерть і забуття.

P.S: Творчі люди дуже емоційні.