Душі відвертість

Мабуть це кохання,
I росте бажання
Бачить її очі,
Хай вже не дівочі.

Цілувати ніжно,
Бо таке не грішно.
Увійти у казку,
Де солодку ласку

Пізнавати в змозі
На її порозі.
А відчувши втому,
Не спішить додому...

Як нема кохання,
Марні сподівання,
Щоб душа злетіла,
Роспустивши крила,
І пісні співала
Ті,що серце мало...

Що буде - не знаю,
Але все чекаю
Божого втручання
Та її кохання...