О,Полтаво моя,білосніжна моя чарівнице,
Я приїду др тебе,і вірю,що я повернусь,
І плекаю надію,не висохла ще та криниця,
Та глибока криниця,з якої дитинства нап'юсь.
А полтавськії ночі,як чорнії рчі дівочі.
Чарівні і ласкаві,у рай чи у пекло ведуть...
Та у кожного серця свої є місця найдорожчі,
І де б я не блукала,а вдома скінчається путь.
Я по місту піду,мені гіда,звичайно,не треба,
Я напомацьки кожний куточок знайду.
Білим птахом у далі альтанка злітає у небо,
І орел золотий теж у пам'яті,як наяву.