Поклик світання сюїта

Закохатися, з Божої ласки,
В цю летючу зіркову щомить –
Не забути щасливої казки.
Завжди поклик світання щемить...

Приспів:
О, душа, ти розкрилась світанком з порогу,
Так легенька, як пух у кульбаби – летиш…
Тож, журу цього світу – забудь і облиш.
Босі ноги на землю в цілющий спориш –
Зверху Небо, внизу росяниста волога.

Цей замріяний небом серпанок
З нетутешніх планетних скарбів –
Вдарував ці фантазії, ранок,
Проспівай в моїм Серці на біс...

Приспів:
О, душа, ти розкрилась світанком з порогу,
Так легенька, як пух у кульбаби – летиш…
Тож, журу цього світу – забудь і облиш.
Босі ноги на землю в цілющий спориш –
Зверху Небо, внизу росяниста волога.

Хто писав тебе пензлями радо
Й передав цю поезію снів –
Змалював без найменшої вади,
Фарби взявши з усюд і світів?

Приспів:
О, душа, ти розкрилась світанком з порогу,
Так легенька, як пух у кульбаби – летиш…
Тож, журу цього світу – забудь і облиш.
Босі ноги на землю в цілющий спориш –
Зверху Небо, внизу росяниста волога.

Обійми і дай легкість туману,
Розчинитись в прозорій красі,
Щоб поринути в дійсність-оману,
Осяватися Сонцем в росі...

Приспів:
О, душа, ти розкрилась світанком з порогу,
Так легенька, як пух у кульбаби – летиш…
Тож, журу цього світу – забудь і облиш.
Босі ноги на землю в цілющий спориш –
Зверху Небо, внизу росяниста волога.

В’ячеслав Шикалович
16.03.2005р. – 16.02.2025р.
Мелодія на слова пісні: