Ті свята

Ті свята, що ми колись святкували,
від дитинства,
визнані врешті поганими,
іх пожбурили на смітник історії.

Ті свята, що цінуються
за новим прейскурантом,
не хвилюють людей кількох поколінь,
тож сприймаються ними
як тягар і опудало.
Віддзеркалилася ситуація.

А слава вчорашня — ганьба,
а ганьба — нині слава.

Єретики, що отримали канонізацію,
як і всі (майже всі?) попередники їхні,
розмальовані будуть в підручниках:
шмарклі, вуха ослячі.
Школяри так старанно повторюють рухи за партами...

Мертві, котрих обіймали в сльозах,
називали святими, героями,
в житіях редагованих — вихрести.
Слушний мент пригадати на іншому світі
власні погляди.

Рідні й друзі? Та он же ж — чужі й вороги!
Власний хвіст доганяє з гарчанням сюжет.

Ідеали, присяги вчорашні?
Сучасним судом перековані в злочини.

Раз на тисячу років прийде землетрус,
в галереї змішає умовні портрети
нібито патріотів і нібито зрадників.

У розколинах зникне вода,
все затягне пісок.

09.05.2024.