У лютому чорнила з плачу ( з Б. Пастернака )

У лютому чорнила з плачу...
Писати, лютий, вірш мастак,
Поки сльота ще має вдачу
Весні насниться щастя смак.

Тачанку ніч дає раптово,
Крізь Благовіст, та зойк коліс,
Перенести любові слово
У зайві барви хтивих сліз.

Де, як обвуглені враз груші,
З дерев, граків, лихих ночей...
Зірвуть калюжі невмирущі
Забутих, сірим склом, очей.

Проталини чорніють лише,
І вітер, кличе згуби лід...
Десь, випадковіше - вірніше,
- Складає вірші все ж... - навзрид.