Вічне почуття...

Хай будуть вічні щирі почуття,
Ні темряві зламати, не зігнути,
Коли немає слів, слова почути,
Десь на світанку кращого буття.

Я звикну ще у ніжності м'якій,
В очах дбайливих тихо спочивати,
І очі ті дбайливі цілувати,
Обійм вдихати лагідний прибій.

Світити променем на бажаних вустах,
На полотні тілесним малюванням,
Ледь стриманим колисати звучанням,
У кольорових бачитись думках.

Кохати захід ранішніх світлин,
Відвертий спогад нинішнього цвіту,
Торкатись гладдю, напувати втіху,
Не забувати шепіт посланих рівнин.

І кожний дотик влучний, кожен спів,
Легким безмежжям простір одягає,
Відчути погляд, те, що надихає,
На декілька споріднених життів.

Хай будуть вічні справжні почуття,
Їх щирість не зламати, не зігнути,
Коли немає слів, слова почути,
Десь на світанку кращого буття.