Ода весні

Ода весні

Скільки весен було вже на цій планеті,
Скільки тішилось небо грайливим теплом,
І оспівано сонце було у сонеті
У поета, поетичним його пером…
І ось знову весна, як завжди ясноока,
Зачиняє нам двері в зимові світи,
І ступає на землю тепло крок за кроком,
Й по-весняному тепло всміхаєшся ти.
Талі води течуть, і дзюркочуть, і ніби співають
Ніжну пісню весни, що так довго не йшла,
І бадьорі птахи візерунки свої вишивають
Там, у небі, де хмара за хмару зайшла.
Народився з-під криги вже пролісок ніжний,
Показавши тоненьку голівку свою,
Як дитина –невинний, як сніг-білосніжний,
Він немов промовляє: « Тебе я люблю!».
І вселяє весна вже укотре надію
Лиш на краще, на те, що все зміниться знов.
І ,можливо, ти навіть повірить зумієш,
В те, що з веснами завжди приходить любов!