Облітає багряний лист...
Терпко пахне зваблива осінь.
У природи ж бо падолист:
Вітер суму етюд розносить...
Застеляють тумани шлях,
Гублять сяйво холодні зорі.
Та у небо злітає птах
Долі нашої, чи недолі.
Кружляє білий лебідь самотою
Над нами ніч і день у срібнім мареві.
А два крила його, так ніби ми з тобою,
По різні сторони - душею спарені.
Оглядаю світлини знов. -
Повертаюсь у наше літо,
Де п'янка, як вино, любов
Переплутала все на світі.
Та немає у тім вини,
Бо ми, наче птахи без волі,
Доторкнулись лише крильми
Долі нашої, чи недолі.
Кружляє білий лебідь самотою
Над нами ніч і день у срібнім мареві.
А два крила його, так ніби ми з тобою,
По різні сторони - душею спарені.
Надя Козак
Свидетельство о публикации №52264 от 23 января 2013 года
Дякую... У мене, як і у Вас, багато пісенних текстів. Коли пишу пісню, так як і у Вас, в душі народжується музика, а значить - пісня.Тому мені, напевно, і близька Ваша поезія. Буду мати більше часу, ознайомлюся з Вашими Творіннями більш детальніше.
Щиро, Надя