Іристон

Іристон

Я сумую за тобою, мій Іристон.
Це був ніби лише гарний сон.
Моє справжнє щире кохання
Переросло в нестерпне болюче чекання.
Я згадую величні Кавказькі гори.
А тепер ви лише на моєму моніторі.
І щось манило тебе все пізнавати.
У спадщину минулого пірнати.
Та сміявся наді мною лише час.
Він так швидко розлучив нас.
Та з серця не викинути почуття.
Я пронесу їх через вже життя.
І буду намагатися туди повернутись,
Щоб воскреснути і забутись.
Моїм другом стане річка Терек.
Я ляжу на його кам’янистий берег.
Він заспокоїть рани втомленого серця.
І доторкнешся, - а воно не б’ється.
Води заберуть і понесуть мене за собою.
Все життя було лише не чесною грою.
Та тепер це вже значення не має.
Мене мій друг колише і гойдає.