Дикий мед на губах
від пройдешніх доріг;
піт солоний пройма,
зріє думи горіх...
Чи знайшов, що шукав
в потойбічності літ?
Відгукнувся, хто звав?
Чи ж розгаданий Світ?
Приспів:
А Місяченько серед зір,
Мій вічний свідок в сум і радість –
Готовий дать мені пораду,
О, фантастичний мій факір.
І мудра усмішка твоя:
«Ти в цьому світі мандрівничий,
Дивись, який він мальовничий,
Зла, в часі, проповзе змія…»
Що знайшов, вже моє
і майбутнім бринить,
хоч в торбині стає
усе менше земних
сьогоденних грошей,
сьогоденних причин.
В Серці жде Прометей.
Небо кличе: „ Мій син! ”
Приспів:
А Місяченько серед зір,
Мій вічний свідок в сум і радість –
Готовий дать мені пораду,
О, фантастичний мій факір.
І мудра усмішка твоя:
«Ти в цьому світі мандрівничий,
Дивись, який він мальовничий,
Зла, в часі, проповзе змія…»
Вячеслав Шикалович
13.18.05р. – 16.09.2025р.
Мелодія на слова пісні: